Курсова работа "Методи розробки та опрацювання ескізів в графічних техніках"

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………3 Розділ 1. Графічні техніки образотворчого мистецтва

1.1. Графіка як жанр образотворчого мистецтва ……..…….................5

1.2. Особливості мистецтва гратографії …….…………….....……..……11

Розділ 2. Методи розробки та опрацювання ескізів в графічних техніках

2.1. Загальні характеристики ескізної композиції……………………....14

2.2. Способи опрацювання ескізу творчої роботи в техніці гратографія 16

Висновки............................................................................................................18

Список використаних джерел …………………………………………………..19

ВСТУП

Актуальність. У час розвитку високих технологій, мистецтво також переходить на новий рівень і не перестає розвивається. Особливо це стосується графіки в цілому. Перед усім, основою для будь-якого художнього твору, запорукою його успіху є ескіз і композиція. Дотримання правил роботи над ескізами композиції збільшує вірогідність успішного закінчення художнього твору. Кожна людина, яка б вона сильна, цілеспрямована, практична не була, прагне до досконалості, до краси....

Звичайно, цю важливу роль відіграє мистецтво. Людина, яку надихнули ніжні звуки чудової мелодії, неперевершений спів поезії, а чи незабутній, різнобарвний слід пензля на полотні, здатна на справді великі справи.Неабияку роль в формуванні та розвитку особистості відіграє образотворче мистецтво. Уявімо собі, яким сірим, монотонним було б наше життя без нього. Без різноманітності матеріалів, технік.

Образотворче – це один із видів мистецтва, що супроводжує людину у продовж усього життя, забарвлює його різнобарвними тонами, додає наснаги, витримки. Яке різноманіття нетрадиційних технік, свобода вибору того, що до вподоби. У загальному та розумовому розвитку особливо важливу роль відіграє образотворче мистецтво вцілому. Важливим аспектом у різних видах образотворчих мистецтв є композиція та ескіз.

Мета роботи: дослідити основні аспекти роботи над ескізом композиції творчої роботи в техніці гратографія.

Об’єкт дослідження – графічні техніки образотворчого мистецтва.

Предмет – Система методів та засобів опрацювання ескізних композицій графічних технік

Відповідно до мети були визначені наступні завдання:

1)Проаналізувати інформаційні джерела та літературу;

2)Визначити основні характеристики ескізних композицій;

3)висвітлити особливості розробки ескізу до творчої роботи;

4)вивчити характеристики етапів втілення художнього проекту в техніці гратографія

Для розв’язання поставлених завдань нами були використані такі методи дослідження: теоретичний аналіз літератури з теми дослідження; зіставлення, узагальнення і синтезування здобутої інформації тощо.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи 20 сторінок.

РОЗДІЛ1. Графічні техніки образотворчого мистецтва

1.1.Графіка як жанр образотворчого мистецтва

Людина завжди прагнула до краси, знаходячи високу насолоду в творчості. Зокрема у графічних техніках. Розвиваючись протягом століть графіка збагатилась найрізноманітнішими художньо-технічними прийомами, що поступово набували свого реалістичного вдосконалення. Насамперед це стосується рисунка; основи всіх видів образотворчого і декоративного мистецтва, найважливішого і неодмінного супутника всіх творів графіки.

Графіка - це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає "пишу, дряпаю, малюю". Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого - лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури.

З-поміж якого, малюнок - це найдавніший вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва. Найтрадиційнішим різновидом графіки й досі залишається малюнок. Витоки малюнку можна знайти у наскельному живописі неоліту, у античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина. З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини. В Давній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і силуети (античний чорнофігурний вазопис, червонофігурний вазопис ). З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі.

Ускладнення графіки йшло разом з винаходом нових фарб - акварелі, гуаші, пастелі, темпери. Хоча в використанні цих фарб певну роль відіграє колорит, а також можливість використання багатьох фарб, що не притаманно первісній графіці.

З часом ускладнилися засоби друкованої графіки - офорт, літографія, ліногравюра тощо. Інший різновид графіки - гравюра або естамп (станкова графіка). Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного малюнку, який виконується художником на тому чи іншому матеріалі. Існує дуже багато різновидів гравюри. Це гравюра на дереві та лінолеумі (ксилографія та ліногравюра), гравюра на металі, пунктирна манера, м'який лак, суха голка, офорт, літографія. При цьому висока художня вартість віртуозно виконаних малюнків не втратилася. Це довели дорогоцінні малюнки геніїв від італійського Відродження і бароко до майстрів сучасності (малюнки Леонардо да Вінчі, Боттічеллі, Рафаеля, Мікеланджело, Босха і Грюневальда, Рембрандта, архітектора Баженова, Едуарда Мане, Родена, Павла Коріна, Дмитра Жилінського, київського графіка Сергія Конончука).

Що ж до української графіки, то вона теж бере свій початок з глибини віків. Поява рукописної книги в Київській Русі в ХІ-ХІІ ст. дала плідний ґрунт для розвитку книжкової графіки. Художники оформлювали книги орнаментальними заставками, вигадливими заголовними літерами(ініціалами),сторінковими ілюстраціями (мініатюрами), а також численними дрібними малюнками на берегах сторінок. Найдавнішими витворами книжкової графіки, що збереглася до нашого часу, є книги ХІ-ХІІ ст.: «Остромирове Євангеліє» (1056-1057), «Ізборник Святослава» (1073), «Трірський псалтир» (або «Кодекс Гертруди»; 1078-1087), «Юр’ївськеЄвангеліє» (1120-1128) та «Добрилове Євангеліє» (1164).

У способі виконання композицій поєднуються декоративні і суто графічні елементи. Скупий, сміливий рисунок виявляє лише основне, без зайвих подробиць.

У другій половині ХVIІ-ХVІІІ ст. настає небувалий розквіт українського граверства. Це був час національно-визвольної боротьби українського народу проти польсько-шляхетського поневолення, утвердження національної самосвідомості. Все це давало натхнення українським митцям. Серед обдарованих художників, які своєю творчістю підняли українську різцеву гравюру на вищий щабель, були такі майстри різця, як Олександр і Леонтій Тарасевичі. Їхні твори, а також твори майстра Інокентія Щирського, який працював одночасно з ними, виконані на рівні кращих світових взірців.

Наприкінці ХVІІІ ст. в українській графіці, як і в інших видах мистецтва, відбуваються істотні зміни. Церква як основний замовник втрачає своє панівне становище. Починають працювати цивільні друкарні, у яких утверджується світська тематика. Монастирські друкарні поступово занепадають. Почала занепадати народна гравірована картинка, яка мала здебільшого релігійну сюжетику.

На початку ХІХ ст. українське графічне мистецтво вступає в новий етап свого розвитку. Провідне місце тепер займає станкова графіка, а в ній на широку дорогу виходять побутовий та історичний жанр, пейзаж та портрет, які в період переважання церковних канонів лише частково існували в книжковій та естампній гравюрі. Опановувалися нові графічні техніки: торцева гравюра на дереві, автолітографія, офорт, акватинта.

Новим етапом у розвитку українського мистецтва графіки стала творчість Тараса Шевченка. У його творчості значне місце займає графіка. Він багато працював у рисунку олівцем, пером, любив сепію, акварель. Надавав великого значення естампній графіці як найбільш доступному виду мистецтва для широких верств і сам багато працював у техніці офорта і акватинти, у чому досяг високої досконалості.

Розвиваючись протягом століть, графіка збагатилась найрізноманітні-шими художньо-технічними прийомами, що поступово набували свого реалістичного вдосконалення. Насамперед це стосується малюнка; основи всіх видів образотворчого і декоративного мистецтва, найважливішого і неодмінного супутника всіх творів графіки.У практиці, крім рисунків і малюнків «у чистому виді», зустрічаються їх різноманітні сполучення. Так, штриховий рисунок олівцем, тушшю чи пером доповнюють тоном сепії, акварелі тощо.

Знання техніки реалістичного рисунка і малюнка та їх художніх сполучень є необхідною умовою для творчості. Воно потрібне і для правильного розуміння різних видів мистецтва графіки, їх специфіки.Саме графіка, більше ніж інші галузі образотворчого мистецтва, здатна виявляти все, починаючи від узагальнених і умовних понять до конкретних явищ і подій сучасного і минулого життя суспільства. Це стосується не тільки техніки виконання тих чи інших графічних творів, а й про ті специфічні властивості, що відрізняють графіку від інших видів мистецтва.

Будучи обмеженою розміром, графіка має неосяжні можливості ідейного та естетичного впливу на маси через свою тиражність. Для графіки характерна лаконічність вираження. Вибирати основне і опускати зайве – значить узагальнювати і спрощувати, тобто збагачувати сприймання. Тому творча робота художника-графіка, як і робота скульптора у мармурі, є тільки мистецтвом відкидання зайвого і залишення того, що створює образне втілення ідейного задуму.

Однією з найхарактерніших ознак графіки є те, що на зображенні може залишатися чистий папір, який відіграє активну роль світла і кольору. Твір буде тим кращий, чим простіших художніх засобів вживатиме майстер, домагаючись якнайповнішої образної завершеності. Отже, «мало» під рукою митця повинно перетворитись на «багато». Велике значення тут мають контрасти чорного з білим та відповідний вибір техніки виконання, залежно від ідейного задуму, характеру натури тощо.

Саме слово «графіка» із грецької означає «рисувати», «писати». Знання техніки реалістичного рисунка і малюнка та їх художніх сполучень є необхідною умовою для творчості. Воно потрібне і для правильного розуміння різних видів мистецтва графіки, їх специфіки. Саме графіка, більше ніж інші галузі образотворчого мистецтва, здатна виявляти все, починаючи від узагальнених і умовних понять до конкретних явищ і подій сучасного і минулого життя суспільства. Це стосується не тільки техніки виконання тих чи інших графічних творів, а й про ті специфічні властивості, що відрізняють графіку від інших видів мистецтва.

Графіка включає в себе різні види образотворчого мистецтва. Сюди відносять: рисунки-ілюстрації і найрізноманітніші можливі прикрашання книг, газет, журналів, виконаних тушшю, олівцем, аквареллю, гуашшю, темперою і т. д.; всі види плакатів; рисований художній шрифт; різні грамоти, дипломи, упаковки, етикетки, білети.

Крім того, художник-графік може виконати свій творчий задум не тільки на папері, і не тільки в одному екземплярі, що має місце у вище перелічених видах графіки. Він працює і на таких матеріалах як камінь, металічні пластини, дерево, лінолеум. У таких випадках художник може розмножити свою композицію, отримати з неї певну кількість однакових відтисків. За такою графікою закріпилась назва «робота в матеріалі».

Таким чином, залежно від застосовуваного матеріалу в графіці розрізняють:

а) літографію; роботу на камені;

б) металічну різцеву гравюру; гравірування різцем на металічних пластинах;

в) офорт; роботу на металічних пластинах з застосуванням травлення кислотою; офорт має різновиди; акватинта, мьякий лак і інші;

г) ксилографію; гравірування на дереві (дереворит);

д) ліногравюру; гравірування на лінолеумі.

е) гратографія; зшкрябування гострим предметом паперу чи картону, залитих чорнилами.

Останні види графіки, тобто «робота в матеріалі», найбільш цікаві за своєю оригінальністю, своєрідністю художньої мови, а також вони загальнодоступні.

Гратографія є перш за все оригінальним художнім твором, станковою композицією. Що ж до інших технік графіки, вони можуть виходити великим тиражем. Важливо зазначити, що офорт, ксилографія, ліногравюра, маючи всі якості оригінального художнього витвору, вільні від тих чи інших недоліків, що присутні для репродукцій, значно доступніші.

Коли ілюстрація, обкладинка, форзац, листівка чи інша подібна робота, призначена для друкування тиражем, виконана літографією, гравюрою на дереві чи лінолеумі, то тут великим тиражем можна не тільки робити репродукцію з оригінальних авторських відтисків, але й безпосередньо друкувати з каменю, дерева, лінолеуму, як з готової форми для друку. В цьому випадку в тиражі зберігаються всі специфічні особливості і якості оригінальної гравюри або літографії.

Графіка поділяється на такі різновиди: станкова, книжкова, плакатна, прикладна, архітектурна.

Що ж до гратографії, то її частіше інших застосовували графіки початку 20 століття. В Росії під назвою гратографії подібну техніку вперше використав Мстислав Добужинський в своїх роботах 1920-х р., створюючи свої фантастичні, підвищено експресивні твори. Цю техніку також використовував литовський графік Д. К. Тарабільдене, зокрема, він звернувся до граттажу під час роботи над ілюстраціями до книги «Сто народных баллад».

1.2.Особливості мистецтва гратографії.

Гратографія – графічна техніка, що застосовує спосіб продряпування шару фарби із спеціальної суміші для створення виразного світлотіньового рисунка форми та тла на темній зображальної поверхні. Твори, виконані в техніці гратографії розрізняються за контрастом білих плям, ліній та чорного чи іншого за тоном фону й схожі на рисунок пером в негативному зображенні чи відтиски офорта способом високого друку. Основним засобом виразності в гратографії є лінія, штрих, контраст. У художній практиці використовують декілька прийомів графічного зображення – чорно-біле та з кольоровою підмальовком основи акварелью, тушшю, гуашшю, темперою, акрилом.

У шкільній роботі з дітьми спосіб отримання графічного зображення в техніці гратографії потребує використання таких матеріалів, як картон чи щільний білий папір, свічка, широкий пензель, чорна туш чи гуаш, рідке мило, алебастр, гострий інструмент (скальпель, швацька голка, заправлена в цанговий олівець). Спочатку натирається свічкою, або покривається поверхня аркуша паперу пастоподібною сумішшю із алебастру і рідкого мила, потім наноситься туш із рідким милом. Після просихання зображальної площини, по попередньо підготовленому рисунку, продряпується зображення вибраним інструментом, наприклад, голкою. В образотворчійпрактиці використовують кольоровийгратаж. Виразними засобами такого графічного зображення є лінія, штрих, колір, пляма. Технологія створення графічного аркуша передбачає декілька поетапних дій – спочатку наноситься аквареллю, гуашшю кольорова основа, потім – шар воску чи пастоподібної суміші, далі прописується вся площина тушшю або чорною гуашшю з рідким милом. При продряпування рисунка на підготовленій площині аркуша з’являється кольоровий рисунок на чорному тлі, що придає зображенню виразності, посилює образність мотиву композиції.

Гратографія – це техніка яка створює протилежний ефект від техніки туш-перо , якщо туш-перо – це малювання чорним по білому, то гратографія – це малювання білим по чорному. Фон не обов’язково повинен бути чорним, він може бути і любого іншого кольору, головне, щоб він був досить темним і білі лінії на ньому чітко читалися. Основний принцип техніки полягає не в нанесенні фарбувальних пігментів, а в їх видаленні з паперу. Все це виглядає дуже не стандартно й цікаво. Роботи в цій техніці легко виконуються як дорослими так і дітьми.

Це своєрідна техніка. В образотворчому мистецтві під технікою (від грецького technike – майстерність і teche – мистецтво) мається на увазі сукупність навичок, способів та прийомів, за допомогою яких відбувається технологія виконання твору чи навчальної роботі, створюється художній твір. Поняттю «художня техніка» у вузькому значенні слова, зазвичай, відповідає прямий, безпосередній результат роботи художника спеціальними матеріалом та інструментами (звідси техніка живопису, графіки та ін..), вміння використовувати художні можливості матеріалу. В більш широкому значенні це поняття охоплює відповідні елементи образотворчого характеру. Таким чином, під технікою графічного зображення слід розуміти володіння навичками роботи матеріалами та інструментами, способами і прийомами зображення, художнього вираження форми, створення образу.

Художня техніка, за образним висловом П. П. Чистякова, - це мова художника. Не володіючи цією мовою, художник не може донести до глядача задум свого твору.

Велике значення у техніці гратографії має якісне виконання зображення і відтворення в ньому ідеї митця. Увагу цьому придавали художники-графіки, педагоги Української академії мистецтв Ф. Кричевський, Г. Нарбут, М. Бойчук, Л. Крамаренко, В. Касіян та ін.. Ректор Київського художнього інституту Врона І. в свій час (1926 р.) наголошував, що виховання художника «має ґрунтуватися на наукових та об’єктивних моментах, має виходити з функціонального призначення художні спеціальностей і опиратися на аналітичне вивчення процесів і техніки художньої майстерності та ремесла в різних його професійних і виробничих видах і формах з ретельним вивченням відповідних технологій, аналізом відповідних форм і формальних елементів просторово-зображальних мистецтв взагалі» [3. С.47].

Знання техніко-технологічних прийомів і способів роботи графічними матеріалами надає можливість професійно застосовувати їх зображувально-виражальні можливості в образотворенні. Це означає ознайомлення з характерними ознаками і засобами роботи в тій чи іншій техніці, в нашому випадку це гратографія. Для успішного створення художнього твору в цій техніці треба добре володіти штрихом, він являється основним художнім засобом. Слід пам’ятати, що роботу треба вести тільки з добре продуманим ескізом, максимально продумати усі деталі так як допускати помилку вже в самій роботі ми не можемо. Це зумовлюється матеріалами з якими ми працюємо. Якщо занадто часто прошкрябувати на одному місці картон чи папір починають рватися, з’являються небажані волокнисті утворення, звісно можна покрити їх тушшю або гуашшю ще раз, але вигляд вже буде не такий естетичний. Тому треба ознайомитись з технікою виконання, властивостями і можливостями матеріалу.

Отже, під технікою графічного зображення слід розуміти: володіння знаннями, навичками роботи з матеріалами та інструментами, прийомами вираження форми та способами зображення з метою створення образу, виразного графічного рисунка чи задуму в композиції графічного аркушу. Поняття «художні техніки» зумовлюється технологією зображення і визначається як творчий процес. Манера створення графічного рисунка, композиції твору чи навчальної роботи, що і характеризує творчий метод художньої діяльності митця.

Гратографія володіє такими засобами виразності як то штрих, пляма, лінія, крапка. При виконанні ескізу до творчої роботи слід зважати на такі показники: масштаб, пропорції, композиційна рівновага, виділення головного в композиції за допомогою засобів виразності та деталізації переднього плану. Всього цього важливо дотримуватися при виконанні ескізу композиції до творчої роботи в техніці гратографії.

РОЗДІЛ 2. Особливості роботи над ескізом в техніці гратографія.

2.1. Особливості роботи над ескізом композиції

Поняття компози́ція зазвичай вживається у двох значеннях. З одного боку, композиція — це побудова художнього твору, яка обумовлена його змістом, призначенням і характером. А з іншого боку композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності художника. Композиція є одним з основних організуючих компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір, організує його і підпорядковує так званим законам композиції.

Закони композиції: Рівновага залежить від розташування основних мас композиції, від організації композиційного центру, від пластичної і ритмічної побудови композиції, від її пропорції, від колірних, тональних і фактурних відносин окремих частин між собою і цілим і т.ін. Рівновага проявляється по-різному в симетричних і асиметричних композиціях. Наявність симетрії ще не є гарантією врівноваженості в композиції. Кількісна невідповідність симетричного елемента і площини (або диспропорція частин і цілого) робить її візуально неврівноваженою. Людина завжди тяжіє до рівноваги форм, що створює повніший психологічний комфорт, гармонію проживання в предметно-просторовому середовищі. Урівноважити симетричну композицію набагато легше, ніж асиметричну, і досягається це простішими засобами, оскільки симетрія вже створює передумови для композиційної рівноваги.

Вдало знайдена симетрична композиція сприймається легко, незважаючи на складність її побудови. Асиметрична ж часом потребує тривалішого осмислення і розкривається поступового. Проте, твердження, що симетрична композиція є виразнішою неправомірне. Історія мистецтв доводить, що асиметрично побудовані за законами гармонії композиції ніяк не поступаються, з погляду художньої цінності, симетричним.

Закон єдності і супідрядності. Необхідною умовою організації гармонійної композиції з деякої кількості елементів є вимога, щоб вона (композиція) була єдина. Це має бути виражено в єдності пластичного рішення, образного і змістового розкриття теми, в єдності формоутворення, колористичного і фактурного рішення.

Статичність і динамічність елементів композиції:

Статичний та динамічний потенціал несе в собі кожен елемент композиції. При створенні статичних і динамічних композицій це треба враховувати. Композиція з статичних елементів буде більш статичною, ніж композиція з елементів, в яких закладений безкінечний потенціал руху. І навпаки. Більш конкретно про статичний і динамічний потенціал елементів написано в постах "лінія, крапка, пляма".

Статика - це відсутність руху в данний момент. При цьому в композиції або в елементах композиції може бути внутрішня напруга або навіть потенціал руху. Головне, що в данний момент композиція знаходиться в стані спокою.

Статична композиція тяготіє до основи. Основою людина підсвідомо вважає горизонтальну площину. Статична композиція часто будується на основі, тому що багато відомих нам статичних явищ пов'язані саме з відчуванням основи. Дерево росте з землі, будинок теж стоїть на основі, наші статичні пози пов'язані з відчуттям основи під ногами. Побудова статичної композиції на основі звісно ж не є обов'язковою, але можна сказати, що найчастіше композиції, прив'язані до основи будуть статичними. Ритм посилює статику. Статична композиція, в яку доданий ритм стає більш статичною. максимально ритмована статична композиція стає орнаментом.

Сила тяжіння в статичній композиції:

Інше абсолютно інтуїтивне відчуття статики - тяжіння елементів до нижнього краю формату (сила тяжіння). Не можна сказати, що всі композиції побудовані по цьому принципу будуть статичні, але можна сказати, що нижній край формату є більш статичним, ніж верхній.

Створення художнього твору у будь-якій області мистецтва неможливе без композиційної побудови, яка доведе до цілісності і гармонії. Композиція – найважливіший засіб побудови цілого.

Художникові для створення емоційної і образної композиції необхідно навчитися бачити в навколишньому житті цікаві події, персонажі, мотиви, ракурси і стани. Постійне виконання нарисів, зарисовок і етюдів з натури розвиває не тільки око і руку, але і композиційне мислення.

2.2. Особливості роботи у техніці гратографія.

Першим етапом роботи в техніці гратографія є ескіз, який повинен виглядати як закінчений твір. Тобто треба продумати всі деталі, композиційне розташування і т.д. Все ж головною вимогою у роботі над ескізом до техніки гратографія е продумування усіх деталей, особливо на великому форматі. Успіх буде залежати від напрямку, товщини штриха та сили продряпування. Про все це треба міркувати на етапі розробки ескізу згідно задуманої роботи.

Думки митців щодо того, що таке граттаж, розходяться. Деякі вважають, що це типовий вид гравюри. Адже якщо вважати гравюрою будь-яке зображення, яке зробили шляхом нанесення штрихів і без допомоги фарб, то граттаж буде типовою гравюрою, точно так само, як і будь-який малюнок олівцем.

Граттаж виконується гострим предметом, це може бути перо, загострена паличка або спеціальні різці. Для виконання техніки треба попередньо підготувати поверхню майбутньої картини. На картон наносять шар воску або парафіну (в домашніх умовах можна використовувати звичайну свічку), а потім наносять туш або фарбу.

Туш доведеться наносити в декілька шарів, оскільки вона буде розпливатися на восковій поверхні і лягати нерівномірно. Кожен шар нанесеної фарбувальної суміші потрібно ретельно просушувати. Легше всього наносити її на картон широкої пензлем, ватним тампоном або губкою. Якщо ви будете наносити фарбу, то це треба робити досить товстим шаром, використовуючи сухий пензель.

У техніці гратографії найбільш популярним поєднанням є білий картон і чорна туш, хоча варіантів виконання картин у цій техніці дуже багато. Картон може бути кольоровим, райдужним, глянсовим, матовим або ж попередньо розфарбованим. Точно так само можна використовувати туш абсолютно будь-якого кольору. Наприклад, деякі художники воліють використовувати чорний картон і світлу фарбу.

Коли основа для майбутнього малюнка буде готова, можна приступати власне до виконання техніки граттаж. На підготовленому картоні прошкрябують лінії і штрихи загостреним предметом. Таким чином виходить, що, продряпуванням лінії майбутньої картини, ви відкриваєте колір основи.

Досвідчені майстри, які працюють в техніці граттаж, використовують для роботи набір спеціальних різців різного розміру, ширини, товщини і т. д. Але ви можете скористатися підручними інструментами, наприклад, цвяхом, спицею або зубочисткою.

Точно так само замість туші ви можете використовувати гуаш, але з нею важче працювати, вона бруднить руки, змащується і менш довговічна. Крім того, ви можете поекспериментувати з акриловими фарбами. Для грунтовки деякі замість парафіну або воску використовують крейду, білу глину та навіть яєчний жовток. А щоб туш не розтікалася плямами по картону, її зазвичай змішують з мильним розчином.

Граттаж також дуже подобається дітям, вони з задоволенням видряпують різні малюнки на поверхні картону. Але навчаючи дітей цій незвичайній техніці, не забувайте про безпеку. Дітям краще не давати гострих предметів, для них підійдуть дерев'яні або пластмасові предмети, які не надто гострі.

ВИСНОКИ

Розв’язавши поставлені завдання можна зробити наступні висновки: Мистецтву графіки притаманні особливі образи і асоціації, що пов’язані з художнім мисленням митця та його мисленням в «матеріалі» й естетичним відчуттям, художнім сприйняттям реального світу. Психологічне сприйняття навколишньої дійсності відбувається у кожної людини індивідуально на чуттєвому (емоційному) і логічному (раціональному) рівнях пізнання світу.

Процес художнього пізнання особистості здійснюється за умов цілеспрямованого накопичення досвіду, якісний рівень якого зумовлюється образотворчою діяльністю.

Висвітлили особливості роботи над ескізом композиції для творчої роботи у техніці гратографії. Прослідкували розвиток, вдосконалення та синтез різних графічних технік. Визначили, що важливим завданням процесу художнього навчання основ мистецтва графіки і розробки ескізів композиції є методична обґрунтованість методів наочного забезпечення процесу навчально-творчої та графічної діяльності. Уміння розбиратися у всіх тонкощах графічних прийомів та способів формоутворення і, як результат, створювати композиції в художніх техніках оригінальної графіки, зокрема гратографії. Висвітлили основні етапи розвитку мистецтва оригінальної графіки в історіографічному аспекті, основні аспекти теорії та практики графіки як виду образотворчого мистецтва. Ознайомилися з прийомами графічного відображення об’єктів і явищ дійсності та творчим методом втілення задуму в художньо-образну структуру композиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Биеналле. Графики. - Прага, 1986.

2.Виппер Б.Р. Введение в историческое изучение искусства./ Б. Р. Виппер - М., 1985.

3.Врона И. Художественная жизнь советской Украины. Очерк первый./ Художественная школа// Советское искусство. – 1926. - №10. – С. 47.

4.Гончаров А.Д. Об искусстве графики./ А.Д. Гончаров. -М., 1960.

5.Графічні техніки та їх можливості: методичні рекомендації для художніх шкіл / Рибалко Л.А. – Київ: ІНКОС, 2006 – С. 20, 25 іл.

6.Гребенюк Г.Е. Основи композиції та рисунок./ Г. Е. Гребенюк. - К.: Техніка, 1997.

7. Дизайн и основы композиции в дизайнерском творчестве и фотографи / М. В. Адамчик. — Минск: Харвест, 2010

8.Дмітрієва Н.А. Коротка історія мистецтв./ Н.А. Дмітріева. - М.: Мистецтво, 1990. - С.11-32.

9.Добкин С.Ф. Оформление книги./ С.Ф. Добкин. -М., 1985.

10.Рисунок. Живопись. Композиция. -М., 1989.

11.Козлов Н.Г. Композиция./ Н. Г. Козлов. - М., 1968.

12.Костенко О. Є. Життєдіяльність Сергія Пилиповича Конончука (1912-1941) — українського графіка першої половини XX століття. Робота в Київску МАН "Дослідник". К., 2011.

13.Костенко T.B. Основи композиції та тримірного формоутворення./ Т. В. Костенко. - Харків. 2003.

14.Костенко Т.В. Основы композиции./ Т.В. Костенко. -Харьков, 2003.

15.Голубева О. Л. Основы композиции / О. Л. Голубева.— М.: Изд. дом «Искусство», 2004.

16.Очерки з історії та техніки гравюри, робітники держ.музею образотв. мис-ва ім. А. С. Пушкіна,- Вид-во «Образотворче мистецтво» -1987р.

17.Українська графіка XI - початку XX ст.. - К., 1994.

18.Федорук O.K. Графіка як вид образотворчого мистецтва./ О. К. Федорук. - К., 1983.

19.Шорохов Е.В. Основы композиции. / Е. В. Шорохов. - М., 1977